У будній погожий день у селах Маневиччини людей на вулицях не знайти – усі на полі чи в лісі на ягодах, або ж чого гріха таїти – поїхали шукати заробітку на нелегальних бурштинових копальнях. Ніби і при хаті завжди працелюбним господарям роботи вдосталь, втім і живі гроші здобути треба, аби дітей вдягнути, навчання оплатити. А ліки в аптеках які дорогі!
«У нас найбільш популярна – партія безробітних. От якби нам її зменшити, або й узагалі – розпустити. Який ваш рецепт? Як цього домогтися?», – запитує мешканець села Галузія в кандидата у народні депутати від партії «Українське об'єднання патріотів – УКРОП» Ірини Констанкевич.
Нехай і сказані подібні питання з характерним щирим та простим сільським гумором, одначе до болю актуальні для кожного, хто працює на селі. Особливо гостро питання безробіття стосується молоді.
РЕЦЕПТИ З ПЕРСПЕКТИВОЮ
Вирішення цієї проблеми, на думку Ірини Констанкевич, лежить на поверхні – мало не в буквальному розмінні. Головне – об'єднатися громадою, визначити пріоритеті, ціль, а методи для втілення задуманого знайдуться.
«У якому б селі не відбулася зустрічі, чую біль селян, особливо молоді – немає де працювати. І найгірше, що немає на кого сподіватися, аніж як на самих себе. Волинь – аграрна область і, на жаль, питання цієї сфери не є у пріоритеті розв'язання в нашій державі. Однак ми маємо неабияку перевагу – працьовитих людей та багаті природні ресурси: ягоди, ліс, надра», – пояснює Ірина Мирославівна.
Тому і потрібно використовувати ресурси, втім не лише продавати сировину, як це відбувається нині, а налагодити міні-виробництва, аби робота, а, відповідно, і заробіток був протягом року. Нині ж мова йде лише про сезонні заробітки. Тоді і при роботі постійно будуть чоловіки, і не засиджуватимуться в генделях, що так болить сільським жінкам.
«Такий метод пропонує голова обласної ради Ігор Палиця, який знається на економіці, підприємництві, і з ним важко не погодитися. Якщо у лісі є ягоди, то варто не просто їх збирати і продавати оптовикам, а й власноруч сільській громаді налагоджувати невеличкі виробництва. Можливо, потрібно інвестувати в холодильне обладнання, можливо виготовляти джеми з ягоди. Утім така продукція даватиме прибуток протягом року», – ділиться думками кандидат у народні депутати.
Подібна ситуація і з лісовими ресурсами. Замість того, аби рубати сировину, в області доцільніше налагодити повний цикл виробництва вже готової продукції. Натомість на ділі ми продаємо дерево за кордон, там із нього роблять паркет і продають же ж в Україну за ціною в євро.
Де ж узяти кошти для закупівлі обладнання? Ірина Констанкевич каже, що одним зі способів є інвестиція ззовні, іншим – участь в обласних програмах, міжнародних грантах. Для прикладу, подібний реалізує обласна рада. Громада села лише повинна написати проект та на умовах співфінансування зможе вирішити певну проблему села. Бо ж починати з чогось треба.
ВБЕРЕГТИ ДЛЯ ПОКОЛІНЬ
Втім, передусім турбує селян, що їхні природні багатства можуть просто забрати. Аби спрацювати на випередження, а також зробити видобуток надр контрольованим та законним, обласна рада і створили комунальне підприємництво – «Волиньприродоресурс». Воно належить громаді, яка керує ним через депутатів облради. Нині триває його реєстрація. Підприємство видаватиме дозволи на видобуток корисних копалин, а також контролюватиме видобуток інвесторами.
Таким чином вдасться врегулювати питання незаконного видобутку бурштину, аби селяни не ризикували власним життям заради заробітку та відбувалася рекультивація земель. Та й загалом, аби визначити де на Волині власне є бурштин, провести георозвідку.
Це питання можна було би давно врегулювати на законодавчому рівні, прийнявши закон про бурштин, пояснює Ірина Констанкевич. Попри те, що проект документу вже давно припадає пилом у парламенті, його не поспішають приймати. Напевно, такий стан справ влаштовує тих, хто заробляє на камінні найбільше – а це точно не селяни.
Інша ситуація, якби сонячне каміння не лише видобували на місці, а й обробляли та продавали готові вироби.
«Таким чином будуть і робочі місця, і податки, які залишатимуться на місці, в селі, в районі, в області. Тоді і не виникатиме питань із ФАПами, дитячими майданчиками та клубами, де ані вікон, ані матеріальної бази немає», – зазначає Ірина Мирославівна.
Кандидат вважає, що лише таким способом можна і збагатитись, і екологію зберегти, і в перспективу дивитись, аби робота і заробітки були не лише зараз, а й для дітей та онуків.
ІРИНА ДУДЕЙКО
