Державне підприємство «Волиньторф» може зупинитися вже через два роки. Без роботи тоді лишиться 411 людей, без забезпечення цим екологічним видом палива – десятки шкіл, лікарень та сільрад. І це далеко не всі наслідки законодавчих перепитій та, так званої, діяльності виконавчої обласної влади.
Працівникам надають кредити на будівництво
В Україні тільки одиниці таких заводів, які рентабельні, – «Волиньторф» та ще один у Рівненській області, який видобуває торф лише для сільськогосподарського використання. Як приклад, у сусідній республіці Білорусь – 34 торф’яні заводи і всі працюють.
Державне підприємство «Волиньторф» має кілька філій. Головна знаходиться у селі Прилісне Маневицького району.
В експлуатацію підприємство запущене ще з 1983 року. Обладнання – стареньке, але справне. Своїми силами автотранспортний парк постійно оновлюють. Вже кілька років на території підприємства функціонує майстерня, де для власних потреб виготовляють нестандартне обладнання: шнеки, дробилки, всі елементи до торфозбиральної техніки і навіть торф’яні машини. На території «Волиньторфу» – своє ДЕПО та пожежна станція.
Працівники мають повний соціальний пакет. Відпустка тут триває понад 40 днів. Виплачується 13-та зарплата. А молодим сім’ям, які мають намір зводити будинок, надається безвідсотковий кредит у розмірі 20-ти тисяч гривень. Також як подарунок до цієї позики виплачується 5 тисяч гривень безповоротної допомоги на будівництво.
Працівники, які задіяні безпосередньо на видобуванні та переробці торфу, забезпечені спецформою, їх безкоштовно харчують. До слова, на «Волиньторфі» – своя нова сучасна їдальня. Обід тут коштує від 15 до 20 гривень. І це, як кажуть, «все включено».
Середня заробітна плата минулого року становила – 5200 гривень, що майже удвічі вище, аніж аналогічній показник по області.
Видобувати торф в Україні заборонено
Маневицький район багатий на поклади торфу. На території Волині його 20 мільйонів тон. Однак, як розповідає директор ДП «Волиньторф», депутат обласної ради від «Українського Об’єднання Патріотів – УКРОП» Іван Киричик, «законодавчо на сьогодні добувати торф в Україні ЗАБОРОНЕНО»…
«У 2002 році внесли зміни до Земельного кодексу і всі торф’яники глибиною більше 1 метра віднесли до особливо цінних земель, – пояснює Іван Миронович парадокси ініціатив нардепів. – Тепер зміна цільового призначення таких земель можлива лише для об’єктів загальнодержавного значення, тобто тих, які займаються прокладанням нафтопроводів, ліній електропередач. Але це ще не все. У 2007 році також заборонили зміну цільового призначення земель Державного лісового фонду без погодження з Кабінетом Міністрів. А саме на території лісів знаходяться найбільші торф’яні родовища. Від моменту підписання договору земельної ділянки до моменту видобутку торфу проходить два роки. У нас фактично часу вже немає. Неодноразово ініціювали зміни до законодавства щодо цього питання. Перший раз президент закон заветував, а зараз проект зареєстрований, однак, вже більше року знаходиться на розгляді».
Отримати погодження на зміну цільового призначення земель під розробку торф’яних родовищ тепер дуже складно. Кабінет Міністрів надав попередній дозвіл «Волиньторфу» на розроблення проектної документації на торф’яники, які залягають на глибині до одного метру. Йде мова про 205,1 гектари лісових земель. Відповідні документи вже неодноразово розробляли, погоджували. Але, згідно із процедурою, проект землеустрою щодо відведення цих земель на погодження у Кабмін повинна подати Волинська облдержадміністрація. Натомість її керівник робити цього не поспішає.
Влада хоче продати «Волиньторф»
Директор «Волиньторфу» Іван Киричик місяцями веде переписку з головою ОДА Володимиром Гунчиком. І не лише щодо документації на розробку нових площ, де є поклади торфу.
Останнім часом дедалі частіше у пресі з’являються повідомлення про те, що «Волиньторф» з державного слід зробити приватним підприємством. А на останній оперативній нараді голова облдержадміністрації Гунчик узагалі заявив, що влада шукає інвестора для «Волиньторфу». Головний його аргумент – «підприємство морально застаріло». На думку губернатора, «потрібно укласти двосторонню угоду, відповідно до якої інвестор дасть кошти, відновить та модернізує виробництво, а люди погодяться надати торфовища і землю в користування».
Звичайно, модернізувати техніку підприємства потрібно. Але «Волиньторф» працює. Більше того, рентабельність підприємства – 6 відсотків. А серед ринків збуту – не лише населені пункти області, а й деякі країни Євросоюзу. До слова, за кордон торф поставляють у спайках із спеціального матеріалу, що підвищує його ринкову вартість майже удвічі.
«На нашому заводі використовується унікальна технологія, адже ми єдині в Україні сушимо торф паром, – говорить директор підприємства Іван Киричик. – Попередньо ми розробили технічно-економічні показники по встановленню парогенераторів, що дасть нам можливість виробляти власну енергію і на 70 відсотків себе забезпечити. Також парогенератори дозволять значно знизити ціну на нашу продукцію. Але сьогодні у нас залишилося торфу на два роки, тому передусім, потрібно шукати шляхи та можливості отримання дозволів на розробку нових торф’яників».
Сьогодні ціна за 1000 кубометрів газу – 7200 гривень, що рівноцінно 2-м тонам брикету. Але ціна останнього – 684 гривні за тону! Тобто фактично опалювальний сезон для споживачів може бути в 5 з половиною разів дешевшим.
Ані керівник «Волиньторфу», ані його працівники ідею щодо передачі підприємства у приватну власність не підтримують і відстоюватимуть свою думку.
«Вважаю, що держава зробила величезну помилку, дозволивши фактично приватизувати стратегічну енергетичну сферу, – говорить укропівець Іван Киричик. –Не бачив в області жодного об’єкту, який був приватизований і лишився працювати успішно. Натомість після приватизації працівників скорочували, звільняли, позбавляли соціального пакету. Я варіант ми розглядаємо можливість про передачу «Волиньторфу» у комунальну власність. Але тут знову виникають правові перепони. Згідно із законом, у комунальну власність виробничі об’єкти можуть передаватися або шляхом викупу (а балансова вартість майна «Волиньторфу» близько 50 мільйонів гривень) або після того, коли об’єкт двічі був виставлений на продаж через аукціон, а інвестор не знайшовся».
Токар ремонтної майстерні «Волиньторфу» Юрій Черван працює на підприємстві з часу його підготовки до здачі в експлуатацію – з 1982 року. «Умовами роботи задоволений, – каже Юрій Степанович. – Керівництво усіляко сприяє тому, аби підприємство ефективно працювало. Однак, зараз багато проблем із полями для видобутку торфу. Вже не один раз були господарники, які хотіли підприємство приватизувати. Однак ми ставимося негативно до приватизації «Волиньторфу». Тому що поки ми державні – ми працюємо і є робота. Якщо поглянути на підприємства, які були приватизовані навіть в нашому районі, то вже вони давно закриті. Комунальна власність – теж якийсь варіант. Думаю, кращий, аніж приватизація. У нас вже є досвід відстоювання своїх прав, коли нам присилали таких реформаторів, які хотіли «посадити» наш завод у боргову яму і йшло діло до приватизації. Якщо треба буде - бастуватимемо, якщо треба буде їхати в область чи Київ – їхатимемо.
Думку колеги підтримує і механізатор Василь Лісовецький. Чоловік розповідає, що вже давно ходять чутки, що підприємство може зупинитися або його продадуть. «Ми готові відстоювати «Волиньторф» і своє право мати хорошу стабільну оплачувану роботу».
Пішов в УКРОП – почався адмінтиск
Відтоді, як директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик став депутатом Волинської обласної ради від партії «Українське Об’єднання Патріотів – УКРОП», на цьому підприємстві одна за одною відбуваються перевірки, які тривають місяцями.
Зокрема, за останній час працівниками контрольно-ревізійного управління – спочатку обласного, а потім профільного міністерства, здійснено вже 2 аудити. Хоча раніше такі перевірки відбувалися не частіше, аніж раз на три роки. Нещодавно тут працювали ревізори Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Антимонопольного комітету.
«З подання голови облдержадміністрації діяльність нашого підприємства перевіряли і працівники профільного міністерства, – говорить Іван Киричик. – Документи вже пересипали практично через сито. Сьогодні працівники навіть не складають їх у шафу, адже немає змісту. Мені приховувати немає чого. «Волиньторф» працює прозоро, зарплата – офіційна, затримок її немає. Звичайно, нам дали кілька приписів з проханням – «виправити», «відзвітувати». Всі ці незначні порушення ми усунули у вказані терміни.
Замість епілогу
З 34 заводів торф’яної галузі в Україні залишилося діючими лише три – два з яких функціонують у Маневицькому районі і обидва – це філії ДП «Волиньторф». Поки завод працює, годує понад 400 сімей із сільської місцевості, забезпечує паливом переважну більшість закладів бюджетної сфери.
Серед оптимальних шляхів розвитку подій – передача «Волиньторфу» у комунальну власність. Нещодавно в області з ініціативи голови облради Ігоря Палиці створено комунальне підприємство «Волиньприродоресурс», яке матиме право на видачу ліцензій на видобування корисних копалин на території області. У майбутньому можна також передбачити видачу дозволу на розробку торф’яних родовищ саме цим підприємством.
Ольга Максим’як.
Фото автора.
