25 березня на дискусійній платформі "Твоє місто Львів" створеній Tvoemisto.tv за підтримки Європейського фонду за розвиток демократії (European Endowment for Democracу) пройшло обговорення «Що зміниться у Львові для людей з інвалідністю?». У дискусії взяли участь Любомир Босаневич, координатор ІГО «Допомога армії України», депутат Львівської міської ради від партії УКРОП та Назар Голида, керівник ГО «Рідний Сихів», член «Українського об’єднання патріотів- УКРОП».
Одне із перших зауважень учасників дискусії – некоректність вживання поняття «інвалід» і внесення пропозиції до законодавців із вимогою замінити у законодавчих нормах це слово на поняття «люди з особливими потребами» чи «особи із обмеженими можливостями».
Участь у дискусії взяли представники громадських об’єднань, що працюють із цією вразливою категорією громадян, науковці, представники влади, бізнесу, соціальних служб міста та депутатського корпусу Львівської міської ради.
Серед учасників дискусії було чимало тих, хто належить до категорії «людей із особливими потребами» чи тих, хто має таких в родині. Їх історії вражаючі. Головні меседжі, що ці люди намагаються донести до суспільства прості:
- Проблеми вразливої групи людей чужі для загалу до тих пір, поки біда не підійде близько. Доля – дивна річ. І треба думати про це сьогодні.
- Не варто обмежувати свою совість лише пропозицією виділення коштів, значно краще дати цим людям можливість їх заробити і почувати себе потрібними суспільству.
- На вулицях міст у демократичних країнах є чимало людей на інвалідних візках. Вони є не тому, що їх там більше, а тому, що суспільство створило для них умови, через які їм комфортно жити у власних містах. У нас цих людей не видно не тому, що їх немає, а тому, що пересування, життєдіяльність поза межами квартири, для них є більш ніж проблемною.
- Люди з особливими потребами – подарунок для світу, бо нам дає можливість їм допомогти.
Експерти, присутні на зустрічі, відзначили, що Львів у порівнянні із 120 містами України, що вони відвідали, виглядає найкраще. Бо програми для людей із особливими потребами, що впроваджуються у Львові, згодом розповсюджуються іншими містами України. Особливо це стосувалось ряду проектів по роботі із людьми із вадами зору.
У Львові впроваджується проект «Світ зручний для кожного з нас», за яким будуть маркувати соціально-відповідальні заклади, що створять комфортні умови для людей із особливими потребами.
БОСАНЕВИЧ Любомир, депутат від фракції УКРОП, брав участь у програмі-квесті, коли депутатам було запропоновано сісти у візок для інвалідів-спинальників і придбати квіти, купити фруктів, книгу,зняти гроші в банку.
Любомир стверджує, що й для здорової людини в інвалідному візку це виявилось не простим випробуванням. Місто не пристосоване для їх повноцінного життя.
«Ці питання у місті вирішуються важко. Потрібен час. Ми будемо цього вчитися. Тим більше, що кількість людей з особливими потребами зростає – повертаються воїни, які постраждали в бойових діях на Сході», - підкреслив він.
До першочергових проблем міста, учасники дискусії, окрім загальної непристосованості віднесли:
- Потребу у збільшенні класів із інклюзивним навчанням у загальноосвітніх школах;
- Відкриття щонайменше 10 закладів із денним перебуванням дітей із комплексними порушеннями;
- Навчання вчителів і асистентів для роботи з такими дітьми;
- Організація доїзду дітей до навчальних закладів;
- Освітні програми для чиновників, які працюють із проблемами вразливих груп людей;
ГОЛИДА Назар, член партії УКРОП, наголосив на потребі створення програм із дистанційного навчання.
«У світі це популярна практика. Вона дозволить вирішити проблему із освітою тих, не має можливості відвідувати школу, чи виш», - підкреслив він.
Гострою потребою у Львові є також створення закладів по догляду за людьми з інтелектуальними порушеннями, які втратили сім'ю. Зазвичай, після закінчення спецінтернату їх доля державою ніяк не визначена. Необхідно посилити нагляд за правовим захистом їх майна.
Конструктивні пропозиції, що можна втілити найближчим часом,- це впровадження зовнішнього динаміка у громадському транспорті для того, аби незрячі орієнтувались, який саме номер трамвая чи тролейбуса під’їхав до зупинки; розробити банкомати із звуковою системою обслуговування для людей, що мають проблеми із зором; сприяти створенню мережі «Таксі для ампутованих», де робоче місце забезпечити тим, хто втратив ноги.
Це насправді широке коло проблем, що потребують вирішення як на загальнодержавному так і на місцевому рівні. Час від співчуття інвалідам переходити до конкретних дій. Нехай з малих кроків і аж до повного вирішення.
