Представниці Івано-Франківського УКРОПу Світлана Оришко, Тетяна Терсенова-Заводська та Оксана Федорків відвідали вихованців Івано-Франківського обласного центру соціально-психологічної реабілітації. Вони передали діткам солодощі, одяг, взуття та запросили на театральну виставу.
Зараз у притулку перебуває 19 дітей різного віку, всі вони потрапили туди за різних обставин. Хтось потерпав від домашнього насилля чи байдужості батьків, когось врятували соцслужби, хтось звернувся самостійно. Проте об'єднує їх одне – всім їм бракує батьківського тепла.
«Це наш підшефний сиротинець, за сприяння Олександра Шевченка ми часто відвідуємо цих дітей, допомагаємо й підтримуємо їх. Щоразу намагаємось залишитись якнайдовше, поспілкуватися з дітками та провести з ними дозвілля. Розуміємо, що вони неабияк потребують любові, тепла та уваги», – розповіла укропівка Світлана Оришко.
«Напевне, найважливіше для цих дітей – це спілкування. Вони позбавлені батьківського піклування, але розвиваються і ростуть, тому потребують знань і настанов. Саме з цією метою ми й вирішили системно відвідувати заклад та ділитися з дітками своїм досвідом та знаннями», – каже Тетяна Терсенова-Заводська.
У закладі перебувають діти з кризових сімей віком від 3 до 18 років. Вони проводять тут від 3 до 18 місяців, залежно від ситуації. Якщо батьки дітей з часом змінили спосіб життя, то вихованцям центру дозволяють повернутися додому. В іншому разі позбавляють батьківських прав та шукають нову сім’ю.
«У центрі вихованці не байдикують. Є договір зі школою № 17, куди вони ходять на навчання. Крім того, для дітей проводять різні майстер-класи, вчать дрібничок, які знадобляться в побуті, наприклад, пришивати ґудзик. Також у вільний час вони слухають музику, дивляться фільми», – розповідає директор Василь Серденько, який працює в притулку вже 19 років.
Гостям в центрі завжди раді, адже що більше спілкування отримують діти, то краще вони адаптуються до життя в притулку і суспільства загалом. Можна приносити діткам домашню їжу, речі, предмети побуту, особистої гігієни, а також просто спілкуватися з дітьми, щоб вони не відчували себе самотніми.
