Депортація кримськотатарського народу – одна з найстрашніших сторінок історії народу, який населяв Кримський півострів. У травні 1944 року радянська влада інкримінувала кримським татарам співробітництво з окупантами в боротьбі з радянськими партизанами та участь у вивезенні на примусові роботи до Німеччини цивільного населення. 18 травня, о 3 годині ранку, співробітники карального органу НКВС розпочали примусове виселення. Воно мало катастрофічні наслідки для кримськотатарського народу: тисячі людей загинули навіть не доїхавши до віддалених районів СРСР, інші не пережили важкої зими 1944-1945 років. Кримські татари отримали змогу повернутися додому, в Крим, лише в 1989 році.
Після анексії Криму в 2014 році близько 20-25 тисяч кримських татар знову змушені були залишити батьківщину, окупанти заборонили діяльність Меджлісу кримськотатарського народу, а також телебачення, радіо, новинних агентств.
У пам'ять про злочини 1944 та 2014 років та з метою підтримки кримськотатарського народу волинські укропівці взяли участь у заходах з нагоди Дня боротьби за права кримськотатарського народу та вшанування пам’яті жертв геноциду кримських татар.
«Українців із кримськими татарами пов’язує великий трагізм історичної долі двох народів. У роки складного, неоднозначного ХХ століття обидва народи спіткало лихо переслідувань, репресій та депортацій, що були невід’ємними атрибутами радянської влади сталінського періоду. Ще кілька років тому важко було й уявити, що десь у світі ще знайдеться місце імперському шовінізму з його найжалюгіднішими проявами – породженням розбрату серед єдиного народу. Однак саме з цим судилося зустрітися і українцям, і кримським татарам у 2014 році, та всім нам стало сили й відваги не лише вистояти, а й вступити в запеклу боротьбу за найголовніше – право кожної людини мати клаптик рідної землі, де ти народився й виріс, де ростимуть твої діти, де жили й працювали твої діди-прадіди сотню років тому. Цього права в людини ніхто не може забрати», – зазначив голова фракції УКРОПу у Волинській обласній раді Вячеслав Рубльов.
Людмила Тимощук, депутатка обласної ради від партії «Українське об’єднання патріотів» наголосила, що Крим був, є та залишається українським.
«Це – історична батьківщина кримських татар, які вже багато років мають спільну історію з українським народом. Ми повинні пам‘ятати про той етногеноцид, який влаштувала їм радянська влада і, на жаль, історія знову повторюється. Кожен народ має право жити на своїй землі, любити, народжувати, працювати та помирати», – сказала укропівка.
Михайло Імберовський, депутат Волиньради від УКРОПу зазначив: «У 30-х роках ХХ століття сталінська репресивна машина винищувала всіх, хто здатен був чинити супротив тотальному зросійщенню, хто прагнув іншої долі для себе й для України в цілому. Моїй родині судилося пізнати жахіття сталінських виселень. Ще з дитячих літ закарбувалася в пам’яті історія про те, як родину моєї бабусі радянська влада виселила в Сибір. Сьогодні ми, українці, не маємо жодного права допустити, щоб цей страшний злочин проти цілих народів затерли примітивними закликами до братерства та єднання. У цей складний для всіх нас час молімо Господа про справедливість і якнайшвидше повернення Криму в лоно нашої рідної України!»
Депутатка-укропівка обласної ради Ірина Вахович переконана, що цей злочин проти людяності ніколи не зітреться з пам’яті народу.
«Радянська епоха залишила нам: і українцям, і кримським татарам, у спадок підсвідоме розуміння, що за право вільно жити потрібно вести постійну боротьбу. Невтомно відстоювали право на незалежність та суверенітет українці, боролися за право жити на своїй землі і кримські татари. Ні залякування та переслідування, ні репресії та примусове виселення не згасили прагнення волі. Мабуть, тому нині ми всі разом цю боротьбу продовжуємо. Я вірю, що Крим був, є та залишається українською територією, куди обов’язково повернуться кримські татари», – переконана депутатка.
Ігор Поліщук, радник Луцького міського голови, голова фракції УКРОПу в Луцькій міській раді зауважив: «Що більше ми знаємо про події того часу, то витривалішими стаємо до викликів сьогодення. Ці події розкололи історію кримськотатарського народу, залишили свій відбиток на всьому його подальшому розвитку. Саме тому подібні заходи потрібно проводити для того, щоб молодь знала правду про радянську тоталітарну систему, про її злочини перед людством. Лише усвідомивши це, всі ми будемо стійкими до натиску російської ідеології, заснованій на популізмі та брехні».
Донецький УКРОП запросив до дискусії молодь і громадських активістів із Краматорська й Костянтинівки. Очільник обласної парторганізації Олександр Меланченко згадав своїх бабусю й дідуся, які були заслані до Казахстану.
«Бабуся розповідала про ці курсуючі на Схід вагони, в яких не всі доїхали. Через 45 років у Криму ми зустріли вже спадкоємців тих татар, яких, як худобу, гнали з їхньої землі», – поділився спогадами Олександр Меланченко.
Укропівець наголосив, що 18 травня – день скорботи не лише для кримських татар, а й для кожного громадянина України. «Нині російські окупанти створюють усі можливі перешкоди згадкам про цей злочин радянської влади. Але ми повинні не лише пам’ятати загиблих під час депортації 1944 року, а й не забувати про тих, хто сьогодні переживає окупацію в Криму», – зазначив він.
В офісі Вінницького УКРОПу провели круглий стіл, учасниками якого були активісти партії з Вінниці та районів, молодь, історики та студенти. Учасники згадали жертв депортації кримськотатарського народу, говорили про сьогоднішню ситуацію на анексованому півострові, про політичних в’язнів Кремля в Криму.
«Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року, о 3 годині ранку, й тривала до початку червня. Перша й найбільша хвиля закінчилася 20 травня. Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висували звинувачення в начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами. За офіційними даними, було депортовано понад 180 тисяч кримських татар, за татарськими джерелами – понад 228 тисяч. Протягом перших півтора року померло близько 110 тисяч осіб. В каральній операції брали участь 32 тисячі співробітників НКВС», – розповів керівник Вінницької обласної організації УКРОПу Григорій Зозуля.
«Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, із собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більшість майна залишалася й була конфіскована державою. Депортація була одним із засобів детатаризації Криму. Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам’яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Совєтский», «Первомайск», «Красногвардейск» тощо. До Криму заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення в Криму збільшилося майже вдесятеро. Після переведення Криму до складу УРСР у 1956 році було видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину, до Криму», – додав представник УКРОПу Вінниччини Богдан Петришин.
У рамках відзначення роковин пам’яті жертв депортації кримських татар 18-20 травня 1944 року укропівці Рівненщини провели круглий стіл на тему «Депортація кримських татар – трагедія цілого народу». Модератором виступила викладачка Рівненського інституту Київського університету права Марія Боровець.
Присутні обговорили причини та наслідки цієї жахливої та ганебної для колишньої радянської влади акції, а для кримських татар трагедії, яка забрала й понівечила десятки й сотні тисяч людських життів. Учасники заходу прийшли до одностайної думки: події 18-20 травня 1944 року – антигуманна та недопустима подія, яка торкнулася і назавжди змінила життя й долі кримських татар та інших мешканців півострова (болгарів, греків, німців).
«18 травня – річниця депортації кримських татар. Під час її головної хвилі протягом двох днів свої домівки вимушено залишили більше 180 тисяч людей, – зазначила Марія Боровець. – Ми вважаємо, що таке ніколи не має повторитися в нашій історії. І всі ми повинні докласти максимум зусиль для того, щоб наша держава була по-справжньому суверенною і забезпечувала всім громадянам рівні права та можливості».
18 травня в Миколаєві відбувся захід, присвячений пам'яті жертв депортації кримських татар, організований громадською діячкою Ферузою Ібрагімовою.
Місцеві укропівці не залишилися байдужими до цієї події та разом із мешканцями міста згадали про цю жахливу подію. Представники партії долучилися до акції «Запали свічку пам’яті», яка вже третій рік поспіль проводиться в пам’ять жертв кримської депортації.
«Хто не має пам'яті, не має минулого, теперішнього та майбутнього. Ми зібралися сьогодні, щоб згадати тих, хто став жертвами цієї трагедії. Я пам'ятаю долю мого народу і пам'ятатиму завжди», – прокоментувала Феруза Ібрагімова.
«Цей день – священна пам'ять для всього світу. Ця страшна подія торкнулася кожного з нас. Тисячі кримських татар несправедливо позбулися своїх домівок без права повернення на батьківщину. Це злочин проти мільйонного народу, тож пам’ятаймо свою історію», – висловився очільник Миколаївської обласної організації УКРОПу, депутат облради Віктор Сторчеус.
Укропівці Львова спільно з представниками Молодіжного крила партії взяли участь у жалобному мітингу до 74-ї річниці депортації кримських татар біля пам'ятника Тарасу Шевченку.
«Історія Криму – наша спільна історія, наша спільна трагедія. Впевнений, що ми не маємо права її забути. Тим паче зараз, коли кримські татари знову, як у 1944 році, покинули свої домівки», – наголосив голова Львівського обласного осередку УКРОПу Ігор Телішевський.
