«Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» – сповіщають світлу новину один одному українці. Вся родина збирається за святковим столом. А тут уже все, що вдосвіта освятили в церкві, – і паска, і писанки, сир, масло, шинка з ковбасою, хріном та сіллю, а ще – безліч смачних страв, що ними господарі частують гостей. Перед сніданком потрібно обов’язково умитися. Далі усі христосаються – вітають один одного зі святом та тричі цілуються в щоку. За святковим столом спочатку потрібно скушувати свячене яйце та паску, а далі вже – хто чого бажає.
Відомі також такі звичаї: перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов із освяченим насамперед поміж худобу, христосався з нею, сповіщав «Христос воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини. Урешті-решт, всі входили до хати. Діти ставали навколішки, а господар благословляв їх. Далі молодь зазвичай ішла під церкву, де розпочиналися великодні забави – веснянки, гагілки або гаївки.
На Великдень усі мають веселитися: хто сумує в цей день – сумуватиме і весь рік. Після розговінь починали дзвонити на дзвіниці: а хто перший – той найшвидше обробить жнива, та буде у нього найкраще збіжжя.
Також наші предки вірили у великодні прикмети. Якщо ніч напередодні була зоряною – це до гарного врожаю. Якщо напередодні наснилися померлі родичі – увесь рік не будете хворіти. А якщо під час хресного ходу не згасла свічка – рік буде щасливим.
Вітаємо з Великоднем! Смачної паски та ковбаски! А ще щастя, добра та любові!
