Матеріал із травневого номера газети «УКРОП»
У травні Україна вже традиційно відзначає кілька важливих дат. Природа наче навмисно з турботою ставиться до наших спогадів: рясно і водночас ніжно квітне у дні Перемоги та пам’яті – 8 і 9 травня, на День матері – у другу неділю місяця та в день журби кримських татар – 18 травня, коли цей мужній народ зазнав сталінської депортації з рідної землі. Цього року ця сумна для кримців дата співпадає з днем національної єдності українців – святом вишиванки.
Вишиванка є не просто етнічним українським вбранням – це майже національна святиня. Вона символізує духовне багатство, народну мудрість і традиційний зв’язок поколінь.
За традицією День вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. Це цілком неформальне свято започаткували у 2006-му, і цього року його історія вже починає відлік на десятиріччя. А долучитися до святкування може кожен охочий, просто вдягнувши замість звичного сучасного одягу вишиванку.
Ідея Дня вишиванки належала звичайній студентці-історику Чернівецького національного університету Лесі Воронюк. Разом з одногрупниками дівчина провела першу акцію, яка вже за кілька років набула всеукраїнського масштабу, а невдовзі через інтерес української діаспори стала всесвітньою. Тепер разом з нашим народом традиційне українське вбрання у цей день одягають прихильники України по всьому світові.
Зараз Леся вже відома письменниця та громадський діяч. Голова молодіжного фестивалю «Кіноетніка», вона є упорядником Антології майданівських віршів «Небесна Сотня» і продовжує піклуватися про культурну спадщину українського народу.
Сама ж «винуватиця» свята – українська вишиванка – з кожним роком все міцніше пов’язує наш народ з його історичними коренями та прадавньою сутністю. За словами етнографів, так званих технік, чи мотивів, орнаменту в Україні нараховується близько сотні. Цікаво, що художні коди вишиванок перегукуються і з традиціями писанкарства: ключові символи та знаки однаково притаманні та з легкістю розпізнаються що на тканині, що на великодніх писанках.
Чималою мірою саме завдяки святу вишиванки та їхні мотиви дедалі більше завойовують сучасні подіуми, не залишаючи байдужими не лише українських, але й закордонних модниць. І це не дивно, адже кожна майстриня вкладає всю душу в маленькі різнокольорові стібки – споконвічний код народної вишивки. При цьому кожен регіон України має свій стиль вишивання, свої автентичні традиції. Ба більше: вишиванки можна «читати», як книги: будь-який візерунок складається з цілого набору символів – на підтримку людини, захист, кохання, вдачу тощо. Отже, вишиванка на свято – це не просто данина моді. Це пам’ять про любов, яку подарували нам праматері та сама українська земля.
