Народні депутати України Тарас Батенко, Олександр Шевченко, Олександр Дубінін, Валентин Дідич, Андрій Денисенко (усі – з міжфракційного об’єднання УКРОП), а також нардеп Андрій Антонищак вимагають від Міністерства оборони України внести зміни до наказу щодо вдосконалення організації транспортування та збереження тіл військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби.
«Сьогодні є непоодинокі скарги родичів загиблих на те, що не вдалося зберегти тіла військовослужбовців від повного розкладання», – йдеться у зверненні депутатів до міністра оборони України Степана Полторака.
На думку народних депутатів, слід забезпечити у штаті військово-медичних закладів Збройних Сил України, розташованих в зоні АТО (чи в суміжних зонах) організацію мобільних бригад на авторефрижераторах з подальшою організацією транспортування тіл до місця поховання. Також потрібно ввести в штат кожної військової частини відділення транспортування тіл загиблих (померлих) у складі щонайменше двох екіпажів на автомобілях типу «Фольксваген Т4» або «Мерседес Спринтер з системою охолодження вантажного салону.
«Вважаємо, що механізм транспортування та збереження тіл загиблих потребує невідкладного вдосконалення відповідно до нових умов та потреб в яких перебуває Україна», – підкреслюють народні депутати.
Інструкція 2001 року
В Україні порядок організації зберігання та транспортування тіл військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби в зоні АТО, регламентується інструкцією, затвердженою наказом міністра оборони України ще в 2001 році.
Згідно з інструкцією, персональну відповідальність за організацію транспортування тіла загиблого до місця поховання несе командир військової частини, в якій загиблий проходив службу.
Та дуже часто командири військових частин через об’єктивні чинники, зокрема, бойову ситуацію в зоні АТО, не мають змоги забезпечити належну організацію збереження тіл військовослужбовців, а також їхнє транспортування до місця поховання.
«Транспортування загиблих покладається на командирів військових частин, – розповідає Петро Марко, перший заступник військового комісара по роботі з особовим складом Закарпатського обласного військового комісаріату. – Коли в нас були інтенсивні бойові дії, військова частина не могла безпосередньо здійснювати транспортування «вантажу-200». Це питання вирішувалося так: командири виходили на командування сухопутних військ, ті виходили на командування повітряних сил через Генеральний штаб і, таким чином, левова частина загиблих закарпатців були транспортовані літаками ПС ЗСУ. Були ситуації, коли літаки приземлялися в аеропорту міста Ужгорода, були випадки, коли, через погані погодні умови, повітряні судна сідали у Львові чи Івано-Франківську, і вже звідти тіла загиблих забирали автомобільним транспортом. А були й моменти, коли для того, щоб прискорити процес доставки «вантажу-200» з одного із госпіталів Дніпропетровська, Харкова чи Запоріжжя, знаходили волонтерів, які відправляли туди машину й забирали тіло».
«Останні 4 рази ми доправляли загиблих в АТО закарпатців додому самостійно – «спринтером»
Петро Марко згадує випадок, коли потрібно було доставити тіло загиблого військовослужбовця зі Скнилова до Міжгір’я: «Міжгірська районна адміністрація виділила транспорт, і вони поїхали до Львова. Там виявилося, що літак сісти не може. І от я дзвоню – вертайтеся, бо сьогодні «вантажу-200» не буде. Літак прилетів наступного дня. Ось так довелося їздити по труну двічі».
Усього за час проведення антитерористичної операції на сході загинуло 77 закарпатців.
«Останні 4 рази ми доставляли загиблих в АТО закарпатців додому самостійно – «спринтером». Так – найшвидше, – розповідає виконувач обов’язків командира 128 окремої гірсько-піхотної бригади, підполковник Іван Стахів. – Борт замовляти – дорого, і не завжди він долітає до Закарпаття, а лише до Львова. Якщо везти тіло зі Сходу військовою вантажівкою – на це йде мінімум 4 доби, якщо автомобілем, типу «спринтер» – дві. Але тут вже потрібно шукати людину, яка піде на це».
За словами комбрига, найскладніше транспортувати «вантаж-200» влітку, коли під дією високих температур тіло розкладається. «Я вважаю, має бути спецмашина з рефрижератором, логотипом, розпізнавальними знаками, – говорить Іван Стахів. – Щоб люди бачили, що везуть Героя, щоб це було зрозуміло і урочисто. За кордоном похованням військових займаються спецорганізації з власним автопарком. Подивіться, як це роблять у США: з усіма атрибутами, почестями прапором. Героїчно!».
«Нас могли розстріляти»
Начальник медичного пункту механізованого батальйону Дмитро Перегняк зараз на передовій, у зоні АТО. Розмовляємо телефоном, зв'язок весь час переривається. Дмитро підтверджує, що питання транспортування загиблих військових досі не вирішене. «З початку 2016 року ми маємо 15 загиблих у зоні АТО, – говорить Перегняк. – Тіла всіх їх було транспортовано додому або коштами батальйону, або за допомоги волонтерів». Начальник медпункту розповідає про процедуру, яку проходить тіло військового з АТО після смерті. Спочатку його відправляють у морг Дніпропетровська, де роблять розтин і заключення про смерть. А вже звідти «вантаж-200» їде до місця поховання.
Волонтер із Закарпаття, голова Закарпатської обласної організації УКРОПу Власта Негря розповідає, як у минулому році їй разом з іншими небайдужими довелося транспортувати тіло загиблого Героя додому. «Це було в лютому 2015 року, під час виходу наших з Дебальцевого, – каже Власта. – Ми займалися транспортуванням «вантажу-200» на Закарпаття. «Чорний тюльпан» доставив труну з Дніпропетровська до Ужгорода. Далі водій, з яким ми їздимо на схід, Микола Маслянка, на прохання комбрига Івана Стахіва відвіз «вантаж-200» до Рахова».
Власта Негря згадує, як торік, коли загинуло троє закарпатців, сам командир 128 бригади шукав транспорт і їздив до Дніпропетровська, де волонтери домовлялися про труни, і вже звідти транспортували тіла до Мукачевого. Мукачево. «Під час однієї з поїздок за «вантажем-200» ми мало не потрапили в оточення в Логвиновому, – говорить Власта. – Доїхали до Миронівського, де нас зупинив командир окремого гірсько-піхотного батальйону 128-бригади. Якби не він, нас могли тоді розстріляти».
P.S. Коли матеріал був готовий, стало відомо про ще дві втрати 128-бригади на Сході. Загинув одесит та вінничанин. Матерям загиблих «вантаж-200» доставили побратими, попередньо зібравши серед своїх на транспортування тіл Героїв по 3 і 7 тисяч гривень відповідно.
