1. Новини
  2. / Головне
«Підводні камені» для нового Верховного Головнокомандувача

«Підводні камені» для нового Верховного Головнокомандувача

14 травня 2019, 13:09 Головне Роздрукувати

Оригінал статті читайте у колонці Олександра Поліщука на сайті «Цензор.НЕТ»

 

«Зіркопад», організований наприкінці своєї президентської каденції Петром Порошенком, відволікає увагу від низки інших указів у сфері національної безпеки і оборони, які матимуть більш суттєвий вплив на діяльність наступного президента України.

Почати потрібно з указу від 25 квітня 2019 року № 167/2019, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про пропозиції до Бюджетної декларації на 2020-2022 роки за статтями, пов’язаними із забезпеченням національної безпеки і оборони України».

Процедурно проведений розподіл є плановим, відповідно до термінів визначених Мінфіном. Однак питання полягає у тому наскільки етичними є пропозиції підготовлені «старою» командою і чи відповідає цей розподіл баченню новим президентом пріоритетів розвитку сектору безпеки і оборони.

Найбільше питань у цьому зв’язку виникає по суті проведеного розподілу. На 2020 рік бюджет сектору безпеки і оборони сплановано на рівні 381,5 млрд грн., що майже на 170 млрд грн. більше ніж у 2019 році. Тоді як така різниця між 2018 і 2019 роками складала всього 33,3 млрд грн. Наскільки реалістичними є прогнозовані показники?

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 р. № 411 передбачено за найбільш оптимістичним сценарієм економічного і соціального розвитку України на 2020 рік номінальні показники валового внутрішнього продукту на рівні 4056,7 млрд грн.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про національну безпеку» обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5 відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше 3 відсотків – на фінансування сил оборони. Виходячи із вище наведених показників пропозиції до бюджетної декларації визначають запит на видатки у 2020 році на безпеку і оборону на рівні 7 відсотків.

На перший погляд такий оптимізм можна лише вітати. Але аналіз виконання бюджету Міноборони за попередні п’ять років війни свідчить про неспроможність оборонного відомства ефективно використати запланований ресурс навіть на рівні 3%. Практично щороку (за виключенням 2017 року) Міноборони повертає до державного бюджету мільярди невикористаних коштів без призначень.

У свою чергу погоня за виконанням бюджету приводить до службових зловживань і нецільового використання коштів. Крім того, безпристрасний аудит Рахункової палати України проведений у лютому 2019 році встановив, що ефективність управління Міноборони об'єктами державної власності за результатами моніторингу Мінекономрозвитку оцінюється як «негативне управління». Попередній аудит у 2018 році виявив зловживань у програмі придбання житла для військовослужбовців на суму понад 600 млн грн.

Є також певні парадокси у бюджетному декларуванні на 2021 рік, які приводять до певних роздумів навколо пріоритетності завдань, які РНБО у нинішньому складі бачить у сфері національної безпеки і оборони.

Так, у порівнянні з 2020 роком видатки на Міноборони у 2021 передбачається збільшити усього на 9%, у той же час як на національну поліцію – на 34%, а на управління державної охорони – на 15%. Найбільш значне збільшення бюджету на 50% передбачене для Мінекономіки у період між 2020 та 2021 роками. Наразі саме цей державний орган опікується формуванням військово-промислової політики України. Рішення щодо подальшої долі ДК «Укроборонпром» та щодо необхідності створення окремого органу для управління ОПК буде прийматися вже новим президентом. Який і буде визначати рівень державного ресурсного забезпечення цієї галузі промисловості.

Великі сумніви також викликає обґрунтування прогнозних показників бюджету апарату Ради національної безпеки і оборони України з огляду на суми заробітних плат та винагород, які отримують керівники цього державного органу, що здійснює інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради.

Так, за підсумками минулого року середньомісячна заробітна плата та премії керівника апарату РНБО становила 93,4 тис. грн., а його заступників – близько 80 тис. грн. Навіть з урахуванням підвищення посадових окладів на посадах державної служби, яке здійснено у 2019 році є питання щодо правомірності нарахування таких виплат окремим працівникам апарату РНБО. Це буде з’ясовано компетентними органами пізніше у цьому році.

Але ж є ще й морально-етична сторона цієї справи. Середньомісячне грошове утримання Командувача операцією об’єднаних сил на Донбасі генерала Сергія Наєва (з урахуванням надбавок за участь у бойових діях) – лише 58,7 тис. грн. У цьому зв’язку навіть не варто згадувати про рівень грошового утримання сержанта-контрактника у Збройних Силах України.

З цього порівняння простий висновок - фронт україно-російської війни проходить у іншому місці – по вулиці Петра Болбочана у Києві де мужньо ведуть оборону чиновники апарату РНБО.

Гібридність цієї війни знаходить підтвердження у наступному указі П.Порошенка від 7 травня 2019 року № 200/2019, яким вводиться у дію рішення РНБО України «Про заходи щодо зміцнення обороноздатності держави». Виявляється всі проблеми були пов’язані з відсутністю концептуальних підходів до «зміцнення обороноздатності держави в умовах тривалої агресії з боку Російської Федерації». Тепер проблеми територіальної оборони, військово-патріотичного виховання молоді, підготовки військового резерву, інформаційної боротьби та організації і підтримання дій руху опору на окупованих територіях швиденько (за три місяці) вирішить міжвідомча робоча група (далі - МРГ) на чолі з заступником секретаря РНБО С.Кривоносом. Це той полковник з президентськими амбіціями, який за дорученням П.Порошенка вже подолав корупцію у Укроборонпромі. Очевидно, саме за це йому СЕКРЕТНИМ указом присвоїли звання генерал-майора і тепер доручили нове відповідальне завдання. (Прим. автора. З нетерпінням очікую, що новий президент оприлюднить усі подібні закриті укази. Народ має знати своїх героїв!)

Але у цьому випадку, щоб бути послідовним, П.Порошенку має з позором звільнити керівництво Міноборони та Генштабу, які за останні п’ять років не спромоглися вирішити проблеми, з якими новоспечений «секретний» генерал впорається за три відведені указом місяці.

Указом від 7 травня 2019 року № 201/2019 було затверджене відповідне положення про міжвідомчу робочу групу. Відповідно до пункту 7 положення С.Кривонос подаватиме пропозиції, напрацьовані МРГ секретареві РНБО О.Турчинову, якому він і так підпорядкований. Можливо з 100% впевненістю прогнозувати, що результати роботи цієї МРГ будуть такими ж нікчемними, як і по Укроборонпрому. Хоча мабуть і цього буде достатньо для другої генеральської зірки головуючому у МРГ. Однак часу для цього залишилося замало (до інаугурації нового президента).

Цікаво, що при задекларованому у Конституції і широко розпіареному курсі на євроатлантичну інтеграцію до складу МРГ не включено ЖОДНОГО представника із численної армії закордонних радників, як і ЖОДНОГО із представників недержавних аналітичних центрів, волонтерських та ветеранських організацій тощо. Отакі нові підходи…

Іншого і не варто було очікувати, беручи до уваги нікчемність указів, які з березня ц.р. «клепає» все ще легітимний президент. У цьому зв’язку не можна пройти повз ще одного «епічного» за безглуздим змістом указу, виданого напередодні другого туру президентських перегонів.

Йдеться про указ від 20 квітня 2019 року № 55/2019 «Питання європейської та євроатлантичної інтеграції» яким затверджено План заходів з реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Якщо цим недолугим документом намагаються підмінити і без того недосконалу Річну національну програму під егідою Комісії Україна-НАТО, то шлях України до НАТО розтягнеться на століття.

Можна було б не звертати уваги на цей явно заполітизований передвиборчий документ, якби у ньому не закладалася ще одна «міна» для нового президента. Зокрема у пункті 3 зазначеного указу секретареві РНБО доручено забезпечити розгляд у травні 2019 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України року питання щодо проведення окремих оглядів, що включені до комплексного огляду сектору безпеки, як це передбачено у законі України «Про національну безпеку».

Це точно завдання, яке має визначити новообраний президент у відповідності до свого бачення інституційної трансформації сектору безпеки і оборони та визначених ним пріоритетів.

Отже декілька висновків із викладеного.

  1. П.Порошенко закладає фундамент майбутнього реваншу і використовує президентське «міжсезоння» для створення «вузького коридору» можливостей для новообраного Верховного Головнокомандувача.
  2. Високою активністю у форматі «армія+НАТО» П.Порошенко сподівається зберегти, а за сприятливих умов наростити число прихильників очолюваної ним політичної сили та переконати всіх у наявності потенціалу для вирішальної сутички за депутатські крісла у парламенті.
  3. Новообраний президент з першого дня свого офіційного перебування на посаді повинен рішучими діями прибрати штучні перешкоди та пастки, які залишив йому у спадок в якості «дружньої допомоги» його попередник.

 

Олександр Поліщук, Генерал-майор запасу, військовий дипломат, член партії УКРОП

Прокоментуй цю новину у соціальних мережах Facebook