1. Новини
  2. / Головне
Вибори президента у Грузії: парад брудних технологій та розкол країни задля виживання існуючого режиму

Вибори президента у Грузії: парад брудних технологій та розкол країни задля виживання існуючого режиму

6 грудня 2018, 14:32 Головне Роздрукувати

28 листопада у Грузії відбувся другий тур президентських виборів, у якому, згідно з даними ЦВК, перемогла експатріант із Франції Саломе Зурабішвілі. Вона є ставленицею правлячої партії «Грузинська мрія – Демократична Грузія», яку очолює Бідзіна Іванішвілі – найзаможніший бізнесмен у цій бідній країні.

Цьогорічні президентські перегони у Грузії проходили в складному суспільно-політичному становищі. З одного боку, в останні роки економіка країни зростає в середньому на 4,5% щороку (попри численні шоки), кількість бідних зменшилася з 32,5% у 2006 році до 17,1% – у 2016-му. Уряд, який прийшов до влади шість років тому, вдався до реалізації низки програм соціальної допомоги, почав створювати для нужденних нові економічні можливості. ВВП зріс до 15,5 млрд дол., або 4 тис. дол. на душу населення, що обумовлено збільшенням обсягів торгівлі з ключовими партнерами – Туреччиною та РФ. З іншого боку, державний борг Грузії сягнув 44,9% ВВП (раніше – 36,63% ВВП), що зумовило введення урядом режиму жорсткої економії бюджетних витрат. У 2015 році ларі – національна валюта – знецінилася на 40%, що помітно погіршило рівень життя більшості громадян. При населенні 3,7 млн осіб задекларований прибуток мають лише 1,18 млн громадян, з яких 20% заробляють менше 100 дол. на місяць. Середній клас країни, політична основа будь-якої демократії, звузився до 7% населення. Тому основними проблемами, які хвилювали виборців під час перегонів, були питання щоденного економічного виживання.

У політичному сенсі країна вступила в перехідний період з президентсько-парламентської моделі до парламентської. Згідно з останніми змінами до конституції, з 2024 року президента обиратиме на п’ятирічний термін Колегія виборців із 300 членів (зараз – шляхом прямих виборів на шість років). Його повноваження звужені, цього як основного пріоритету домагалася правляча партія, коли у 2016 році виграла на парламентських виборах конституційну більшість. Хоча сама ідея є суперечливою й не цілком відповідає європейській практиці, її реалізація в Грузії тісно пов’язана з практикою використання повноважень за часів президентства Саакашвілі та можливістю його реваншу у разі приходу до влади представника його партії Грігола Вашадзе.

Ця обставина знизила інтерес електорату до виборів. У першому турі (відбувся 28 жовтня) явка становила рекордно низькі 47%. Крім того, у першому турі правляча партія вибрала тактику не висувати свого кандидата на посаду, а підтримати за лаштунками формально незалежну Саломе Зурабішвілі. На початку перегонів використання адміністративного ресурсу з боку влади було дозованим, зважаючи на те, що на посаду претендувало 25 кандидатів. У влади була впевненість, що Саломе Зурабішвілі, яка вже вдруге боролася за високий пост, зможе без проблем і зайвих публічних зусиль набрати необхідні 50+1% голосів у першому турі.

За підсумками першого туру з’ясувалося, що рівень публічної підтримки Зурабішвілі є незначним, і навіть результат 38,6% голосів  для багатьох мав неправдоподібний вигляд: опозиціонер Грігол Вашадзе набрав 36,7% із різницею в 1%. Навіть сам факт другого туру на п’ятих з 1991 року президентських виборах став політичним прецедентом. Самі перегони, які спочатку очікувалися як спокійні, трансформувалися у палкі звинувачення, замість єднання вони почали роз’єднувати людей. Влада вдалася до безпардонного застосування адмінресурсу.

Правляча партія перестала вдавати, що Зурабішвілі – незалежний кандидат, активно долучилася до її кампанії в плані проведення заходів, розповсюдження гасел та розробки стратегій. Лідери партії стали обличчям кампанії Зурабішвілі, яка стала менш впізнаваною й наочною. Перегони позбулися рівності можливостей для кандидатів та плюралізму думок і політичних позицій.

Другою стратегією влади стало продукування гасел про небезпечність для країни правління представника партії Саакашвілі «Об’єднаний національний рух». Публічно прогнозувалося, що перемога Грігола Вашадзе призведе до помилування Саакашвілі та його повернення у національну політику, що він помститься за колишні образи, і що почнеться громадянська війна.

Крім провладної фінансової та адміністративної підтримки, Зурабішвілі могла розраховувати на потужне голосування проти політичної спадщини Саакашвілі та його партії «Об’єднаний національний рух». Водночас перегони Грігола Вашадзе, міністра закордонних справ в уряді Саакашвілі, також відзначилися негативною риторикою. Він називав свою опонентку зрадницею, пов’язував її ім’я з економічними інтересами Росії та загрозою для національної безпеки. Вашадзе закликав до призначення компетентного уряду замість діючого задля уникнення економічної катастрофи, також обіцяв підвищити пенсії й зарплату для вчителів та поліцейських, знизити відсоткові ставки на кредити в банках.

Риторика під час перегонів виявилася агресивною та ворожою, супроводжувалася погрозами нестабільності та залякуванням. У другому турі виборів сталася низка актів насильства, залякувань та інших порушень, які суперечать духу закону про вибори. Акції насильства та залякування представників опозиційної коаліції «Сила в Єдності» почалися відразу з початком другого туру. Усього зафіксовано дев’ять інцидентів.

Перегонам в цілому бракувало дискусій щодо конструктивних ідей, цінностей та бачення нового президентства. Жодних публічних дебатів у другому турі не проводилося. У багатьох аспектах вибори за своїм значенням вийшли далеко за межі власне президентства, перетворилися на референдум щодо партійного лідерства, на викривлений вибір між двома апокаліптичними сценаріями для країни.

Дискусія у провідних ЗМІ намагалася роз’єднати виборців на два непримиримі табори шляхом протиставлення «дев’яти кривавих років» колишнього президента Саакашвілі та «корумпованого й нездатного керувати країною мільярдера-олігарха», колишнього прем’єра Бідзіни Іванішвілі. У результаті чимало громадян Грузії виступили проти обох «крайніх» режимів.

В окремих випадках спостерігачам закривали доступ до дільниць або в інший спосіб обмежували спостереження за виборами, відмовлялися реєструвати їхні скарги й навіть залякували їх.

На більшості дільниць процес підрахунку голосів відбувався відповідно до встановлених процедур із незначними порушеннями. Водночас спостерігачі від NDI фіксували відверті спроби маніпуляцій під час підрахунку голосів.

У другому турі зафіксована явка на рівні 56,23% – найвища після 2012 року. Саломе Зурабішвілі отримала 59,54% голосів і виграла вибори. Грігол Вашадзе – 40,46%. Незалежний паралельний підрахунок в цілому підтвердив ці результати.

Місцеві експерти відзначають, що важливою рисою президентських виборів стало виявлення розколу виборців країни між містом та селом. Майже всі значні міста країни (Кутаїсі, Руставі, Поті, Батумі, Телаві, Мцхета, Горі та Зугдіді) голосували за Вашадзе з розривом 5-22%.

Образ Саакашвілі потужно майорів за лаштунками перегонів, оскільки той покладав великі надії на можливість повернутися в грузинську політику. Він щодня робив заяви та з’являвся у ЗМІ, хоча й втратив громадянство Грузії, а отже й можливість брати участь у виборчих перегонах. Другий тур виборів став для Саакашвілі повною поразкою. Його зв’язок із Вашадзе став руйнівним для цього кандидата. Стало зрозуміло, що колишній президент залишається непопулярним у Грузії, а кожному, хто з ним працював, складно виграти вибори.

Президентські перегони показали, що Грузія потребує оновлення політичного життя. Значна кількість громадян розчарована у правлячій партії, стомилася від постійних взаємних звинувачень політиків. Однак опозиційна партія виявилася спроможною успішно провести другий тур, попри всі перепони з боку правлячої партії. Лідери обох таборів визнали, що вели негативні виборчі перегони, спрямовані на розкол суспільства, а отже – шкідливі для демократії.

Олексій Куроп’ятник, експерт фонду «Майдан закордонних справ»

Прокоментуй цю новину у соціальних мережах Facebook