1. Новини
  2. / Головне
Деякі роздуми на полях саміту АТЕС, або Перспективи протистояння між США та Китаєм

Деякі роздуми на полях саміту АТЕС, або Перспективи протистояння між США та Китаєм

19 листопада 2018, 15:08 Головне Роздрукувати

«Захищайте ваші інтереси. Зберігайте вашу незалежність. Завжди віддавайте пріоритет інтересам вашої країни, як це робить Америка», – саме так висловився віце-президент США Майк Пенс, звертаючись до учасників форуму Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), що проходив у Папуа – Новій Гвінеї 17-18 листопада цього року. І, звичайно, ні для кого не було секретом, що він звертався до держав – членів АТЕС із закликом протистояти насамперед впливам з боку Китаю. Взагалі ж, увесь цьогорічний саміт проходив під знаком американсько-китайського суперництва, що стало найбільш обговорюваною темою заходу. Невипадково вперше за багато років саме на цій зустрічі АТЕС виникли труднощі з узгодженням спільного комюніке.

Що ж сталося?

Як зазначалось у нещодавньому матеріалі «Із Парижа з любов’ю», стосунки між Вашингтоном і Пекіном цього року настільки загострилися, що державний секретар США Майк Помпео в одному з нещодавніх інтерв'ю зазначив, що Китай є «одним з найбільш довгострокових стратегічних і багатоформатних викликів для Сполучених Штатів Америки».

Отже, які основні претензії висуває сьогодні Білий дім на адресу китайської влади?

Виходячи з резонансного виступу віце-президента США Майка Пенса, що відбувся 4 жовтня в аналітично-дослідницькому центрі Hudson Institute, аналізу інших заяв американських високопосадовців і різноманітних документів, зокрема інформації за результатами другого засідання американсько-китайської групи з дипломатичного й безпекового діалогу (9 листопада), можна зробити висновки, що наразі Сполучені Штати найбільше турбує таке:

  • Втручання Китаю у внутрішні справи США шляхом фінансування у власних інтересах американських підприємств, кіноіндустрії, університетів, аналітичних центрів, медіа.
  • Нечесна торговельна практика, запровадження тарифів, квот і різноманітних регуляторних норм щодо американських компаній та субсидування власних. Адже свого часу, надаючи Китаю доступ до власного ринку та можливість вільно працювати за стабільними правилами західної світової фінансово-економічної системи, Сполучені Штати сподівалися, що Пекін згодом повною мірою почне їх дотримуватися.
  • Агресивна поведінка КНР у Світовому океані, зокрема в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР).
  • Активний розвиток китайських ракетних систем, літаків і безпілотних літальних апаратів (БПЛА), які можуть бути використані для ураження американських цілей у Тихому океані (очевидно, може йтися про такі наявні зразки та перспективні програми, як ракетний комплекс WS-600L, протикорабельний комплекс CM-401, радар 609, бомбардувальник H-20, винищувач четвертого покоління J-10B, малопомітний БПЛА CH-7, БПЛА радіолокаційного спостереження JY-300 тощо).
  • Сучасна жорстка позиція КНР щодо Тайваню, адже в Пекіні наразі вважають, що материковий Китай і Тайвань належать до одного Китаю як неподільного цілого та гостро реагують на будь-які повідомлення про посилення співпраці між США й Тайванем у сфері безпеки.
  • Порушення прав людини в Китаї.
  • Розширення власного впливу КНР шляхом втягування інших країн у боргові зобов’язання через надання різноманітних кредитів, зокрема під інфраструктурні проекти – так звана боргова дипломатія (debt diplomacy).
  • Монополізація з боку Китаю глобального ринку рідкоземельних металів, критично важливих для світового високотехнологічного виробництва.
  • Крадіжка інтелектуальної власності, нелегальне здобуття американських технологій цивільного характеру й оборонного призначення, включаючи, зокрема, і ноу-хау щодо виготовлення сучасних БПЛА.
  • Нерозбірливий експорт широкого спектру озброєнь по всьому світу, зокрема різноманітних ракет та безпілотників.

Водночас Сполучені Штати з багатьох причин зовсім не бажають переходу сьогоднішнього доволі гострого протистояння у можливу неконтрольовану конфронтацію. У США наразі віддають перевагу конструктивній взаємодії з Піднебесною, свідченням чого є спільна зацікавленість у протидії поширенню зброї масового знищення та відповідних технологій; денуклеаризації Корейського півострова; стабільності в Афганістані; протидії міжнародній наркоторгівлі.

При цьому сьогоднішня позиція Вашингтона щодо Пекіна є цілком логічною: якщо Китай всерйоз претендує на новий центр світової сили, то він має брати на себе відповідний обсяг міжнародних зобов’язань, а значить – іти на взаємоприйнятні домовленості зі США.

Очевидно, що подальший розвиток американсько-китайських відносин багато в чому залежатиме від результатів зустрічі лідерів обох країн на саміті «Великої двадцятки» у столиці Аргентини 30 листопада цього року. Адже зовсім невипадково віце-президент США Майк Пенс в інтерв’ю газеті «Вашингтон пост» 13 листопада зазначив, що, якщо Китай хоче уникнути нової холодної війни, він має кардинально змінити свою поведінку, і зустріч у Буенос-Айресі матиме в цьому контексті критично важливе значення.

Олег Бєлоколос, дипломат, експерт фонду «Майдан закордонних справ»

 

Прокоментуй цю новину у соціальних мережах Facebook